Виступ Валерія Панюшкіна,
журналіста і громадського діяча, батька
чотирьох дітей і “експерта з відчаю”
на “SelfMamaForum”, де він поділився своїми
думками про те, як батькам уникнути
вигорання.
Валерій Панюшкін: Певною мірою я — експерт із відчаю. Двадцять років я пишу про тяжкохворих дітей. Мене часто запитують, що я роблю, щоб не зійти з розуму. За ці роки я виробив п'ять правил від вигорання.
Я вважаю, що ці правила корисно знати всім батькам, особливо мамам. Тому що бути батьками — це емоційна робота, а на будь-якій емоційній роботі рано чи пізно стається вигорання.
Емоційна робота з одного боку захоплює, дає творчі сили, а з іншого — випалює, особливо, якщо ти неправильно поводишся.
Перше правило полягає в тому, щоби дуже точно визначити ціль.
Скажімо, коли я пишу про хвору дитину, я не ставлю за мету її вилікувати — лікувати буде лікар. Я не ставлю за мету зібрати гроші — їх буде збирати фонд. Я ставлю за мету розказати про дитину історію. Все, крапка.
З вихованням дітей те ж. Коли я залишаюся з дітьми, я стараюся дуже чітко сформулювати свої цілі. Для чого я тут? Щоби зростити щасливу людину? Ні. Щоби зростити успішну? Ні. Я просто слідкую, щоби вони не вбилися. Це дуже допомагає економити сили.
Наступне правило, яке я собі виробив, полягає в тому, що треба відмовитися від вдячності.
Очікування вдячності — це страшна річ, яка витягує купу сил. В моїй практиці була дівчинка, хвора на рак, на яку ми зібрали півтора мільйони доларів. Півтора мільйони! А вона померла. Так буває.
Не чекайте від дітей, що вони будуть відповідати вкладеним у них зусиллям чи нервам, чи грошам. Собі я це просто заборонив. Якщо я ставлю дитині Другий концерт Рахманінова, а вона все одно воліє групу Metallica — це не моя справа! Моя справа — поставити Другий концерт.
А полюбить вона Рахманінова чи ні — її вибір. Я знаю, що відмовитися від вдячності дуже тяжко, але це дуже важливий засіб від вигорання.
Третє правило таке: не прагніть “заподіяти добро”.
Не треба доганяти людину і казати: “Зараз я зроблю тобі добре!” Причому нікого - дружину, чоловіка, дитину тим паче. Діти самі тягнуться до знань, тому немає сенсу бігати за ними, коли вони ще не вміють ходити, зі словами: “Подивися, це буквар!” або: “Ось це букви!”, чи “Ходімо, я відведу тебе в сенсорну кімнату!”
Вона не хоче в сенсорну кімнату. Вона сама всюди знаходить нові відчуття. “Заподіювати добро” дітям не треба. Це витрачає дуже багато сил і не приносить ніякої користі.
Четверте правило від вигорання: треба обов'язково мати супервізора.
Знайдіть когось, кому ви вірите. Когось, хто в потрібний момент зможе прийти і сказати: “Ти втомилась” — і ви повірите. Причому повірите, навіть якщо у вас уже остаточно “поїхав дах”. Тому що в нормальному стані ви й самі розумієте, що втомилися. А ось у тому стані, коли ви так втомилися, що вже геть не тямите, якраз і потрібна довірена людина. Хтось, хто зможе, не користаючи з цього, від щирого серця дати вам добру пораду чи просто вислухати.
Нарешті, п'яте правило — спорт. Алкоголь теж хороша річ, але дає побічні ефекти. А ось спорт — те, що треба. Особисто я волію бокс. Знаєте, чому? Треба вибирати види спорту, в яких складно халтурити. В боксі, як тільки починаєш халтурити, зразу дістаєш по носі. Чудовий спорт!
І останнє, що я хочу сказати: не треба боятися невдач. Не так давно ми з усенародно улюбленою актрисою Чулпан Хаматовою обговорювали її фонд, у діяльності якого я приймаю досить активну участь. Фонд існує вже сім років, і не було жодного дня, коли в нас було б відчуття успіху. Навпаки, кожного дня здавалося, що нічого не вдається, абсолютно!
Зате коли оглядаєшся назад, розумієш, що десять років назад в Росії діти, хворі раком крові, вмирали в 96% випадків, а зараз у 75% випадків вони одужують, і це, загалом, зробили ми...
Це дивовижний ефект, коли в тебе кожного дня — невдача, а оглядаєшся — прекрасно все вийшло! Як на мене, з дітьми абсолютно та ж історія. Ти кожного дня відчуваєш, що нічого не виходить, а потім глянь — ось яка вона прекрасна виросла!
Не знаю, чи допоможуть вам ці правила знаходити енергію, але точно допоможуть не втратити.
Джерело:http://www.soznatelno.ru
Валерій Панюшкін: Певною мірою я — експерт із відчаю. Двадцять років я пишу про тяжкохворих дітей. Мене часто запитують, що я роблю, щоб не зійти з розуму. За ці роки я виробив п'ять правил від вигорання.
Я вважаю, що ці правила корисно знати всім батькам, особливо мамам. Тому що бути батьками — це емоційна робота, а на будь-якій емоційній роботі рано чи пізно стається вигорання.
Емоційна робота з одного боку захоплює, дає творчі сили, а з іншого — випалює, особливо, якщо ти неправильно поводишся.
Перше правило полягає в тому, щоби дуже точно визначити ціль.
Скажімо, коли я пишу про хвору дитину, я не ставлю за мету її вилікувати — лікувати буде лікар. Я не ставлю за мету зібрати гроші — їх буде збирати фонд. Я ставлю за мету розказати про дитину історію. Все, крапка.
З вихованням дітей те ж. Коли я залишаюся з дітьми, я стараюся дуже чітко сформулювати свої цілі. Для чого я тут? Щоби зростити щасливу людину? Ні. Щоби зростити успішну? Ні. Я просто слідкую, щоби вони не вбилися. Це дуже допомагає економити сили.
Наступне правило, яке я собі виробив, полягає в тому, що треба відмовитися від вдячності.
Очікування вдячності — це страшна річ, яка витягує купу сил. В моїй практиці була дівчинка, хвора на рак, на яку ми зібрали півтора мільйони доларів. Півтора мільйони! А вона померла. Так буває.
Не чекайте від дітей, що вони будуть відповідати вкладеним у них зусиллям чи нервам, чи грошам. Собі я це просто заборонив. Якщо я ставлю дитині Другий концерт Рахманінова, а вона все одно воліє групу Metallica — це не моя справа! Моя справа — поставити Другий концерт.
А полюбить вона Рахманінова чи ні — її вибір. Я знаю, що відмовитися від вдячності дуже тяжко, але це дуже важливий засіб від вигорання.
Третє правило таке: не прагніть “заподіяти добро”.
Не треба доганяти людину і казати: “Зараз я зроблю тобі добре!” Причому нікого - дружину, чоловіка, дитину тим паче. Діти самі тягнуться до знань, тому немає сенсу бігати за ними, коли вони ще не вміють ходити, зі словами: “Подивися, це буквар!” або: “Ось це букви!”, чи “Ходімо, я відведу тебе в сенсорну кімнату!”
Вона не хоче в сенсорну кімнату. Вона сама всюди знаходить нові відчуття. “Заподіювати добро” дітям не треба. Це витрачає дуже багато сил і не приносить ніякої користі.
Четверте правило від вигорання: треба обов'язково мати супервізора.
Знайдіть когось, кому ви вірите. Когось, хто в потрібний момент зможе прийти і сказати: “Ти втомилась” — і ви повірите. Причому повірите, навіть якщо у вас уже остаточно “поїхав дах”. Тому що в нормальному стані ви й самі розумієте, що втомилися. А ось у тому стані, коли ви так втомилися, що вже геть не тямите, якраз і потрібна довірена людина. Хтось, хто зможе, не користаючи з цього, від щирого серця дати вам добру пораду чи просто вислухати.
Нарешті, п'яте правило — спорт. Алкоголь теж хороша річ, але дає побічні ефекти. А ось спорт — те, що треба. Особисто я волію бокс. Знаєте, чому? Треба вибирати види спорту, в яких складно халтурити. В боксі, як тільки починаєш халтурити, зразу дістаєш по носі. Чудовий спорт!
І останнє, що я хочу сказати: не треба боятися невдач. Не так давно ми з усенародно улюбленою актрисою Чулпан Хаматовою обговорювали її фонд, у діяльності якого я приймаю досить активну участь. Фонд існує вже сім років, і не було жодного дня, коли в нас було б відчуття успіху. Навпаки, кожного дня здавалося, що нічого не вдається, абсолютно!
Зате коли оглядаєшся назад, розумієш, що десять років назад в Росії діти, хворі раком крові, вмирали в 96% випадків, а зараз у 75% випадків вони одужують, і це, загалом, зробили ми...
Це дивовижний ефект, коли в тебе кожного дня — невдача, а оглядаєшся — прекрасно все вийшло! Як на мене, з дітьми абсолютно та ж історія. Ти кожного дня відчуваєш, що нічого не виходить, а потім глянь — ось яка вона прекрасна виросла!
Не знаю, чи допоможуть вам ці правила знаходити енергію, але точно допоможуть не втратити.
Немає коментарів:
Дописати коментар